Оцінено ефективність лікування завужень пієлоуретерального сегмента (ПУС) за допомогою відкритих і малоінвазивних методів. В дослідження включено 25 пацієнтів з первинними та 21 з вторинними стриктурами ПУС, оперованими в відділенні урології та трансплантології Львівської обласної клінічної лікарні в 2005 - 2008 рр. Всього виконано 22 відкритих пієлопластик, 17 ендопієлотомій і 7 балонних дилатацій. В групі з первинними стриктурами 100 % позитивний результат, в групі з вторинними 85 % - позитивний, 10 % - задовільний, 5 % - незадовільний. У пацієнтів, яким виконано малоінвазивні операції, терміни госпіталізації, післяопераційний ліжко-день, тривалість операції, крововтрата, реабілітаційний період коротші, ніж у пацієнтів після відкритих операцій.

Дослідження проведено в 2008 - 2010 рр. на базі хірургічного центру, в яке ввійшло 49 пацієнтів зі стриктурами пієлоуретерального сегмента віком від 18 до 62-х років. Порівняльна оцінка результатів лікування стриктури пієлоуретерального сегмента методом відкритої пієлопластики та лапароскопічної пієлопластики свідчить про кращу якість життя пацієнтів, прооперованих лапароскопічно. Відмінності є більш помітними в ранній післяопераційний період й більш виражені при порівнянні фізичних показників. Показник якості життя за допомогою опитувальника SF-36 може використовуватися для суб'єктивної оцінки результатів лікування стриктури пієлоуретерального сегмента пацієнтами.

Исследование проведено в 2008 - 2010 гг. на базе хирургического центра, в которое вошло 49 пациентов со стриктурами пиелоуретерального сегмента в возрасте от 18 до 62-х лет. Сравнительная оценка результатов лечения стриктуры пиелоуретерального сегмента методом открытой пиелопластики и лапароскопической пиелопластики свидетельствует о лучшем качестве жизни пациентов, прооперированных лапароскопически. Различия более заметны в раннем послеоперационном периоде и более выражены при сравнении физических показателей. Показатель качества жизни с помощью опросника SF-36 может использоваться для субъективной оценки результатов лечения стриктуры пиелоуретерального сегмента пациентами.

Наведено порівняльну характеристику показників судинної мікроциркуляції у 49 пацієнтів, оперованих у 2008 - 2013 рр. з приводу стриктури пієлоуретерального сегмента (ПУС) на базі хірургічного центру Науково-практичного центру профілактичної і клінічної медицини та урологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні. Метод біомікроскопії і мікрофотографії кон'юнктиви очного яблука застосовано до операції, на 5-ту і 14-ту добу після неї з визначенням судинного, внутрішньосудинного, позасудинного і загального кон'юнктивального індексів. Встановлено, що після лапароскопічної пієлопластики (ЛПП) зміни в судинній і коагуляційній системах у пацієнтів у разі гідронефрозу менш виражені (це найбільш репрезентативно на 5-ту добу), що значно зменшує потенційну небезпеку внутрішньосудинного тромбоутворення.

Проведено оцінювання ефективності хірургічного лікування гідронефрозу, зумовленого стриктурою пієлоуретрального сегмента (ПУС). Методами відкритої та лапароскопічної пієлопластики, балонної дилатації, ендопієлотомії та лазерного розсічення прооперовано 180 пацієнтів зі стриктурами ПУС на базі урологічних відділень ДНУ "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" ДУС, м. Київ, та Львівської ОКЛ в 2008 - 2013 рр. При структурах розміром менше 0,5 см ендоскопічні операції: балонна дилатація, ендопієлотомія та лазерне розсічення є ефективними у 96,4 % випадків. Під час оцінювання частоти ускладнень, термінів часткової та повної реабілітації кращий результат спостерігали в групах пацієнтів, оперованих ендоскопічними методами. Лапароскопічна пієлопластика була ефективною в 97,8 %, а відкрита - в 98,2 % випадків. Таким чином, методика лапароскопічної пієлопластики є доброю альтернативою класичній операції.

Розроблено та впроваджено в клінічну практику алгоритм вибору оптимального методу лікування гідронефрозу, зумовленого стриктурою пієлоуретрального сегмента (ПУС), шляхом відкритої (ВПП) та лапароскопічної пієлопластики (ЛПП), балонної дилатації, ендопієлотомії та лазерного розсічення. У дослідження ввійшли 180 пацієнтів з гідронефрозом I - IV ступеня, спричиненим стриктурою ПУС, котрі перебували на лікуванні в урологічних відділеннях ДНУ "Науково-практичного центру профілактичної та клінічної медицини" ДУС (м. Київ) та Львівської ОКЛ в 2008 - 2013 рр. До пацієнтів застосовано прогностичні критерії, згідно з якими їх було розподілено на 6 клінічних груп і використано оптимальну для кожної хірургічну методику: 1-а група - 55 пацієнтів (34 %), яким виконано ВПП, 2-а група - 46 хворих (29 %), у яких стриктура коригована шляхом ЛПП, 3-я група - 26 пацієнтів (16 %), яким виконано ендопієлотомію холодним ножем, 4-а група - 17 пацієнтів (11 %), котрим проведено балонну дилатацію, 5-а група - 13 пацієнтів (8 %), яким виконано лазерне розсічення стриктури ПУС, і 6-а група - 4 пацієнта (2 %), котрим було проведено нефректомію. Ефективність ВПП становила 98,2 %, ЛПП - 97,8 % і ендоскопічні операції - 96,4 %. Ураховуючи критерії алгоритму, відмінний результат відзначали у 89,8 % (141 пацієнт), задовільний - у 7,6 % (12 пацієнтів) і у 2,6 % (4 пацієнти) - результат незадовільний. Висока ефективність (97,4 %) розробленого алгоритму, простота і доступність у застосуванні надає змогу широко використовувати його в клінічній практиці.

Вперше розроблено комплексний підхід щодо лікування хворих з гідронефрозом, зумовленим стриктурою пієлоуретерального сегменту (ПУС), із застосуванням індивідуальної тактики проведення хірургічної корекції за різних клінічних форм гідронефрозу. Доведено залежність кінцевих результатів ендоскопічного лікування у хворих з гідронефрозом від протяжності стриктури і функціонального стану ураженої нирки. Виявлено, що стан мікросудинного русла ока повністю корелюється з показниками коагулограми і характеризує ступінь травматичності втручання у разі застосування відкритих та ендоскопічних методів корекції стриктури ПУС. Науково обгрунтовано застосування діуретичної ультрасонографії у разі фуросемід-індукованого діурезу для контролю функціонально-відновного стану нирки та скорочувальної активності миски у хворих, прооперованих з приводу гідронефрозу, зумовленого стриктурою ПУС. Доведено ефективність поєднання ендопієлотомії та черезшкірної нефролітотрипсії під час лікування гідронефрозу, спричиненого стриктурою ПУС й ускладненого сечо-кам'яною хворобою.